Білогрудий, або гімалайський ведмідь, — родич бурого ведмедя. Тварина мешкає у Південно-Східній Азії, на Далекому Сході — в Уссурійському краї. Тому цього ведмедя ще називають уссурійським.

Білогрудий ведмідь дрібніший за свого бурого родича. Довжина тіла — 170 см, маса — 140— 150 кг. Білогруді самки значно дрібніші за самців. Окрім того, зовні гімалаєць стрункіший, плечовий пояс розвинений сильніше, ноги довші, ніж у його родичів. Густе, пухнасте хутро має чорний колір, а його груди прикрашені білою або жовтуватою кутоподібною плямою.

Гімалайський ведмідь віддає перевагу мішаним широколистим лісам, кедрівникам, які багаті горіхами, усілякими ягодами та плодами, що складають його основний раціон.

До початку зими білогрудий ведмідь накопичує багато жиру. Вага жиру дорівнює вазі м'яса, кісток та нутрощів.

Узимку ведмеді впадають у сплячку, яка триває майже 5 місяців. Цікаво, що свої барлоги вони улаштовують на деревах у старих дуплах, розташованих високо над землею. Підстилку роблять м'яку та теплу. У такому барлозі затишно і безпечно.

У січні та лютому ведмедиці народжують ведмежат. Вони сліпі, не мають хутра і важать лише 300—400 г. Навіть у місячному віці ведмежата ще залишаються маленькими і безпорадними.

Через два місяці двокілограмові малюки вперше вилазять з барлога. Мати продовжує годувати дитинчат молоком ще протягом чотирьох місяців. Вона зворушливо турбується про своїх дітей, виховує їх, навчає здобувати їжу, захищатися від ворогів, привчає до самостійного життя. І тільки через два роки, коли ведмежата засвоять усі премудрості дорослого життя, вони розлучаються з ведмедицею.

Смух білогрудого ведмедя дуже високо цінується. Полювання на нього призвело до зниження чисельності тварин. Тому з кінця минулого століття полювання на гімалайського ведмедя заборонено У неволі білогруді ведмеді  живуть до 47 років. Чудово приручаються  й часто стають артистами цирку.