Хто не чув про працелюбного четвероногого «інженера» та «будівельника» гребель, хатинок — бобра? Тварина розповсюджена у Європі, Азії, Північній Америці.

Бобер — досить крупний гризун. Довжина тіла — близько метра, маса — 25—35 кг, довжина хвоста — 15—20 см. До речі, саме лопатоподібний хвіст робить тварину унікальною в своєму роді. Під час плавання горизонтально розташований хвіст виконує функцію керма. До того хвіст вкритий лускою, яка нагадує луску карпів або карасів, але вона не накладується одна на одну, як у риб, а щільно притиснута одна до одної. Вона виконує гідродинамічну функцію. Хвіст — терморегулятор тварини. У спекотні часи, коли тварині загрожує перегрівання, бобер опускає хвіст у прохолодну воду, і це рятує від загибелі.

Справа в тому, що у хвості дуже розвинена сітка кровоносних судин, які у воді розширюються і проходження крові через хвіст збільшується. Охолоджена у хвості кров потрапляє у внутрішні органи й забирає зайве тепло.

Під час небезпеки бобер попереджає своїх родичів голосним шльопанням хвостом по воді. Крім того, тварина використовує свій широкий хвіст під час будівництва гребель та хаток, замазуючи ним щілини та дірки.

Але на цьому функції хвоста бобра не закінчуються. Ще він служить тварині для накопичування жиру (як у верблюда горб). До зими товщина хвоста збільшується майже вдвічі.

Тіло бобра вкрите густим чудовим смухом, який складається з довгої рідкої ості й пухнастого м'якого підшерстя. Смух та товстий шар жиру захищають бобра від переохолодження.

Бобри — чудові плавці. Під час плавання вони відштовхуються від води сильними задніми перетинчастими лапами. Передні кігтисті лапи менші, не мають перетинок і участі у плаванні не беруть. Під час плавання бобер тримає передні кінцівки зігнутими і тільки іноді відштовхує ними усілякі перешкоди.

Коли бобер занурюється, вушні раковини, ніздрі щільно стискуються. Під водою тварина здатна перебувати до 15 хвилин. Тварини віддають перевагу тихим проточним річкам, озерам, навколо яких багато рослинності. Нерідко на уподобаному крутому березі бобри викопують нори, вхід до яких завжди розташовується над водою.

Відсутність крутих берегів, де обладнання нір над водою неможливе, змушує тварин будувати хатинки-острівки на обмілинах та у заболочених місцях.

Для побудови хатинок бобри використовують м'які породи дерев — тополю, вербу, осику, вільху. Ці дерева тварини з легкістю перегризають міцними і гострими, як лезо, зубами. Тонкий стовбур бобер може подолати десятьма укусами.

Відгризені шматки дерев, гілки вони носять на місця будівництва передніми кінцівками або просто у зубах і втикають їх гострим кінцем у дно, поступово «нарощують стіни», які скріплюють мулом та глиною, щоб течія не зруйнувала будівлю. Так над водою з'являється хатинка-острів бобра, яка нагадує велику купу хмизу.

Домівка завжди має потайний вхід — колодязь, який веде до гнізда-кімнати. За розмірами вона буває така велика, що там може розміститися навіть людина (лежачи).

Якщо рівень води підвищується, тварини надбудовують свої хатинки — роблять другий, третій поверхи. Так народжуються боброві «хмарочоси», які можуть нараховувати до п'яти поверхів. Фундамент такої будівлі іноді досягає понад 10 метрів у поперечнику.

Хатинки бобрів дуже теплі. Навіть узимку температура в них вища за нуль. Вода у колодязях не замерзає і це дає можливість тварині занурюватися під крижану товщу водойми.

Не менш цікаві боброві греблі Вони — приклад складної архітектурної діяльності тварин.

Для будівництва таких споруд бобри валять дерева, перегризаючи їх у основи, скріплюють хмизом, гілками, мулом, глиною, усіляким сміттям і на­віть камінням вагою до 15 кг.

На багатьох річках за допомогою гребель бобри споруджують цілі системи ставків, навколо яких роблять велику кількість каналів. По цих каналах тварини сплавляють заготовлений деревний корм.

У теплий період бобри живляться переваж­но трав'яною рослинністю. Восени вони по­чинають заготовляти деревний корм на зиму, який ховають у воді навколо хатки. Такі запаси бувають дуже великими.

Живуть бобри сім'ями. У сам­ки народжується від 2 до 5 ди­тинчат. Вони з'являються видю­щими і вкриті м'яким смухом.

Через дві доби малюки почи­нають плавати, а у тритижневому віці вже самостійно живляться рослинною їжею. Але сім'ю не покидають ще 2 роки. Лише через 3 роки підрослий мо­лодняк створює власні сім'ї, відділившись від батьків.

Хутро бобрів дуже високо ціну­ється. У минулих століттях їх кількість майже не зменшилась. Щоб зберегти цю тварину, було прийнято ряд ефективних захо­дів по охороні та відновленню їх чисельності.

У наш час зникнення цим тва­ринам не загрожує.