Лучний вовк, або койот, відноситься до сімейства вовчих. Спосіб життя койотів має багато спільного з ще одним, родичем цього сімейства — шакалом. Тому лучного вовка іноді називають американським шакалом.
Тварини розповсюджені у центральній та західній частинах Північної Америки. Вони віддають перевагу відкритим просторам прерій та пустелям. У лісах зустрічаються дуже рідко.
На відміну від вовків койоти набагато менші. Довжина тіла становить 90 см, висота — 55 см, маса — рідко перевищує 10 кг, довжина хвоста — 35 см. Смух густий сірувато-бурого кольору,  на череві світлий, кінчик пухнастого розкішного хвоста завжди чорний.
Оскільки койоти невеликі тварини, то їм не потрібна велика кількість їжі. Тому на копитних (диких оленів, антилоп, вилорогів) вони нападають дуже рідко. Та якщо вони полюють на крупних тварин, то використовують естафетний метод: одна група починає переслідувати тварину, друга змінює її і так продовжуються, доки безсила тварина не падає.
Лучний вовк віддає перевагу кроликам, зайцям, дрібним гризунам.
Полюють койоти поодинці, парами і групами. Під час вистеження жертви вони виявляють дивовижну кмітливість. Наприклад, полюючи на дикого кроля, один з койотів сидить у засідці, а другий жене жертву так, що вона неодмінно потрапляє у засідку.

До речі, ці тварини здатні розвинути швидкість близько 65 км/год. Не завжди койоти покладаються на швидкий біг, а й заманюють жертву усілякими хитрощами. Під час полювання парами бувають випадки, коли один з партнерів, помітивши зайця, падає на землю і починає дриґатися, перекидатися, чим привертає увагу зайця. І доки той дивиться на незвичайну картину, з іншого боку на нього нападає другий койот.
Поїдають також вони і птахів, комах. Вміють койоти рибалити. Вони
підстерігають рибу на обмілинах. Якщо койоти побачать спину риби, що стирчить з води, то миттєво хапають здобич.
Крім того, койоти живляться і плодами рослин, інколи здійснюють набіги на хазяйські поля, щоб поживитися динями або помідорами. На домашню худобу — овець та кіз — нападають лише в окремих випадках, коли недостатньо їжі у дикій природі. На людину не нападають ніколи.
Навколо населених пунктів койоти ведуть нічний спосіб життя, а у відлюдних місцях бувають активними й удень.
Свої лігвища койоти влаштовують у печерах, розколинах скель, норах інших тварин або дуплах повалених дерев. Підстилок у своїх домівках тварини не роблять.
Сімейні пари койоти утворюють на все життя. Самка приносить 8—10, а іноді до 18 малят. Перші дні після народження дитинчат самка не покидає лігво. Про неї та малюків турбується самець. Він приносить гризунів або відригує напівперетравлену їжу.
У півторамісячному віці койотики починають виходити з лігвища. Батьки старанно виховують і навчають їх. У цей час самці багато часу проводять з малюками — старанно вилизують їх, бавляться з ними. Ще через шість місяців підрослі дитинчата койотів стають самостійними, залишають батьків і відправляються на пошуки власної території, де заводять свої сім'ї. Живуть койоти протягом 13 років.