У сімействі зайцевих налічується понад 20 видів. Найрозповсюдженіший — заєць-русак. Він зустрічається у степових, лісостепових та лісних зонах Європи, у південних районах західного Сибіру, а також у Північній Америці.
Русак — гігант серед зайців. Довжина тіла — 60 см, середня маса — 5 кг, вуха довгі, загострені на кінці, а біля основи утворюють ніби трубку. Задні кінцівки значно довші за розмірами від передніх. Коли заєць біжить, то заносить їх уперед. На зиму хутро русаків стає майже білим. Це одне з пристосувань, яке допомагає тварині приховуватися від ворога.
Тварина дуже близько може підбігти до людини, яка стоїть нерухомо, або, тікаючи, наштовхується на пеньок або інші перешкоди.
Зайця часто називають косим. І справді, його очі розташовані далекувато одне від одного, а шия не дуже гнучка. Тому коли він рятується втечею, то косить очі назад. Поле огляду зайця вражає — 360 градусів. Він спроможний бачити усе навколо себе. Але це не завжди йому допомагає, бо він не придивляється, що знаходиться попереду, і часто, рятуючись від одного, потрапляє у лапи іншого хижака.
У зайця ворогів вистачає, адже йому нічим оборонятися — ані рогів, ані зубів, ані кігтів. Тому його порятунок — втеча. Русака переслідують вовки, лисиці, куниці, рисі, сови, орли і навіть крупні ґави. Та спіймати зайця нелегко. 

Та не завжди довговухий тікає. Іноді він ховається під кущем або у сніговому заметі, зіщулившись у пружний мускулястий клубок, лежить, вичікує, чи не минеться. Але навіть у такому стані він кожної миті готовий вистрибнути і втекти.

Потрапивши у кігті хижих птахів, заєць завжди починає хоробро відбиватися. Про це існує багато свідчень мисливців, які неодноразово розповідали, як, перекинувшись на спину, довговухий мужньо, несамовито відбивався сильними задніми лапами від хижих птахів, таких як яструб або беркут. Звичайно, не завжди такі поєдинки закінчуються щасливо для «косого».
Зайці переважно активні уночі. Вдень, якщо ніхто не заважає, вони влаштовують лежанки, відпочивають у високій траві під кущами або зваленими деревами. Взимку, особливо під час хуртовини, зайця замітає снігом, але у заметах тварина знаходиться не довго.
Живляться зайці рослинами. Влітку віддають перевагу трав'яним рослинам, а взимку — насінню бур'янів, корі дерев (верба, клен, в'яз).
Розмножуються зайці на поверхні землі, улаштовуючи невелику ямку у відлюдному місці. Приблизно з середини березня по середину вересня самки приносять по чотири виводки, у кожному — по 2—4 малюки. Отже, народжуються зайченята кожні півтора місяці масою 100 г. Вони видющі і вкриті смухом. Мати їх годує молоком, та змушена залишати виводок на 2—З дні, щоб підтримувати свої сили. Малюки ростуть швидко, тому у двотижневому віці їх вага збільшується у 3—4 рази, і вони переходять на рослинну їжу.
Живуть зайці протягом 5—7 років.